| Інформація взята з вільних джерел та представлена як актуальна
Статтю підготував: |
Нейродистрофічний синдром кисті (синдром Зудека, РСД, КРБС тощо) – складне, хоч багато досліджуване, проте малозрозуміле захворювання, яке виникає після травми або тривалої фіксації кисті, і супроводжується постійним, надмірно вираженим больовим синдромом у руці, набряком, зміною кольору, температури, відчуттям пекучого болю та оніміння пальців. Згодом розвиваються веретеноподібне потовщення пальців та їх болюча тугорухомість. Розрізнять синдром за стадіями і типами.
Важко сказати що первинно в цьому стані: значна травма, грубі маніпуляції з кінцівкою, неуважне знеболення у перші години й доби після перелому. Проте помічено, що у більшості хворих є відповідний фон, своєрідна готовність, «діатез», наявність аномального симпатично-нервового рефлексу в кінцівці.
Часто це емоційно нестійкі люди, з порушеннями настрою, характерологічними розладами, плаксиві та надмірно психологічно ранимі. Важко міркувати, що первинно в цьому стані – смуток та журба, що призвели до зневіри та акцентуації на наслідках травми, або власне нейродистрофічний синдром, який нищить слабку психіку.
| Що виникає у кінцівці? В наслідок травми настає універсальна реакція – організм «командує» кінцівці спазмувати її судини, що запобігає значним крововиливам. В нормі, після зупинки внутрішньої кровотечі, спазм судин зникає, і живлення руки покращується, створюючи умови для якісної регенерації ушкодження та поступового відновлення функції кінцівки. У пацієнтів, схильних до нейродистрофічного синдрому – спазм не проходить, та тканини кінцівки починають голодувати. Розпочинаються виражені болі, набряк. Разом із набряковою рідиною у тканини кінцівки виходять білкові компоненти плазми крові – вони і зумовлюють злипання ковзних структур кисті і розвиток контрактур (обмеження рухомості пальців), а згодом і розвиток часткової втрати кальцію з кісток кисті – локальному «плямистому» остеопорозу. Можуть приєднуватись такі «вегетативні» розлади, як пітливість, «волохатість», синюшність, блідість або почервоніння руки, зміни нігтів. В цілому цей синдром слід розглядати як «неадекватна» реакція тканин кінцівки на травму. |
Загальний вигляд кінцівки при нейродистрофічному синдромі |
Як би там не було, після встановлення діагнозу нейродистрофічного синдрому важливо правильно лікуватись.
Основні принципи лікування:
- Освідомлення суті захворювання
- Знеболення
- Боротьба з набряком
- Звільнення пальців від фіксації в пов’язці, делікатні безболісні активні рухи пальцями, у період стабілізації захворювання – спеціальні реабілітаційні вправи і засоби для відновлення амплітуди рухів у пальцях кисті
- Використання кінцівки в побуті та при самообслуговуванні
- Підтримання належного позитивного психологічного статусу
- Підтримання здоров’я та своєчасне лікування супутніх ускладнень
- «Процедури відчаю»
А тепер давайте трошки пройдемося по кожному із пунктів
Перше, що має зрозуміти хворий – він обов’язково одужає! Рано чи пізно біль і контрактури підуть й до кінцівки повернуться основні її функції. Як правило явища нейродистрофічного синдрому починають вщухати через 5-7 місяців після його початку. Друге, хоч це й нерадісно – дивовижної таблетки, мазі, крапельниці або вправи, яка б одразу й швидко вирішила би всю проблему – не існує! У кого спостерігатися?Неродистрофічним синдромом, що виник після перелому займаються ортопед, невропатолог та спеціаліст з фізичної реабілітації, об’єднуючи та доповнюючи зусилля, лікарняний лист продовжує ортопед.
Ключовим компонентом зняття патологічного симпатичного рефлексу є знеболення. Знеболення досягається підбором дієвого препарату, найчастіше це нестероїдні протизапальні препарати (похідні кеторолаку, кетопрофену, диклофенаку, вольтарену тощо). Приймати їх треба в рекомендованій дозі, захищаючи шлунок і травну систему омепразолом, ранітідином та дієтою. Якщо знеболення не досягається, зверніться до лікаря по рецепт більш дієвих препаратів, серед яких препарати центральної дії, нейролептики, антидепресанти.
Боротьба з набряком – підвищене положення кінцівки під час сну та відпочинку, проте носити весь час руку на косинці не потрібно – погіршується кровообіг. Корисні венотонічні мазі (долобене-гель, троксевазин або ліотон) наносити їх треба два рази на день тонким шаром на пальці та зап’ясток протягом 1-2 місяців. Іноді, протинабрякові препарати (як правило венотоніки, рідше слабкі рослинні сечогінні) можна пропити курсом 1-2 тижні, також призначають вітаміни С, В, та Д в високих дозах.
Фізіотерапія: знерухомлення та холод, рівно як масаж і теплові процедури, як правило, збільшують болі, а значить шкодять. Помірну ефективність мають компреси з 25% (!) димексидом, фонофорез з гідрокортизоном, магнітно-лазерна терапія на уражену кисть та зап’ясток. В період одужання деяке полегшення привносять контрастні ванни на кисть та зап’ясток. Деяким хворим допомагає голкорефлексотерапія.
Компрес з димексидом (інструкція):
- Димексид– 1 столова ложка, розчинити у 3-х столових ложках холодної кип’яченої води, та додати вміст 1 ампули преднізолону
- Занурити у розчин чисту невелику марлеву серветку
- На місце болючості нанести мазь (долобене-гель)
- Покласти серветку з розчином димексиду
- Зверху тонкий поліетилен
- Зверху фіксуючий бинт
- Зранку зняти компрес, та змити залишки димексиду
Звільнення пальців від фіксації – при лікуванні перелому променевої кістки в типовому місці – пальці мають бути звільнені від гіпсової пов’язки.
Реабілітаційна програма для відновлення рухів у пальцях повинна розпочинатись тільки після досягнення повноцінного знеболення. Розпочинати вправи по відновленню рухів пальців необхідно зі своєрідних фортепіанних рухів пальцями, потім переходити до активного згинання чи розгинання по 5-10 хвилин щогодини.
| Вправи для відновлення рухів у пальцях кисті |
Коли буде досягнуто безболісне виконання цих вправ, тоді можна буде приступати до збільшення амплітуди рухів пальців шляхом прямої їх розробки за допомогою здорової руки. Для цього необхідно докласти цілеспрямоване силове зусилля на окремий палець хворої кисті (скажімо на згинання) до появи терпимого болю і утримувати його в такій позиції 1-2 хвилини. А потім відпустити, розслабити. Біль після цієї вправи не повинен тривати більше ніж півхвилини, інакше розробка буде шкідливою. Це так звана «активна розробка з тривалим зусиллям». Для виражених контрактур у спеціаліста з фізичної реабілітації можна виготовити змінні шини з гіпсу або термопластика, в тому числі із гумовими тягами, які полегшать реабілітацію. Але з досвіду — швидкого одужання не досягти, важливо все робити послідовно, безболісно, крок за кроком, ставлячи собі завдання на день, тиждень, місяць. Відновити рухомість і не спричинити біль – в цьому основне протиріччя, головні «ножиці» успішного лікування.
Основний лейтмотив реабілітації – максимальне заохочення щодо використання ураженої кінцівки в побутовій діяльності. Не можна носитись з рукою як з лялькою – наполегливо закликаємо використовувати кисть і пальці хоч-би як – включити-виключити світло, підчепити пакет з продуктами, щось відкрити, поправити – будь що, але рука має використовуватись, звісно не через сильний біль. Надзвичайне значення має відновлення дрібної моторики кисті – це «вправи для Попелюшки»: – перебирання пшона від рису, шиття, в’язання, вишивання.
Для створення і підтримання належного позитивного психологічного статусу – пацієнт повинен бути виведений із повсякденної рутини, забрані подразнюючи фактори. Корисне закалювання, аеробіка, прогулянки, будь яка, але не тяжка фізична праця. Важливий сприятливий соціальний фон, відновлення та підтримка сексуальної активності, суспільна та громадська діяльність. Не слід зволікати з виходом на роботу, принаймні на полегшену працю.
Відмічено, що у значної частини хворих з нейродистрофічним синдромом розвиваються виражені нічні болі, а згодом і зменшується амплітуда рухів у плечі. Цей стан називається «адгезивний капсуліт», його суть полягає в запаленні сухожилка біцепса чи капсули плечового суглоба. Як тільки така симптоматика почала проявлятись – необхідно з’явитись до спеціаліста-ортопеда для кваліфікованої протизапальної ін’єкції в хворий суглоб.
В найтяжчих випадках, коли стан кінцівки руйнує особистість хворого, потрібна госпіталізація та проведення спеціальних ін’єкцій в нервові вузли надпліччя і шиї, психіатричне лікування. Проте потреба в цьому виникає не часто, і, зазвичай, хворий поволі, крок за кроком, «дорогою до дому», вибирається із наслідків травми.
У статті використані оригінальні іллюстрації та фотографії з власного архіва автора.