---

УДК 616.717.41-001.35-071-089

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ПОШКОДЖЕНЬ РОТАТОРНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА

Долгополов О.В.,Страфун С.С
Інститут травматології та ортопедії АМН України

Вступ

Пошкодження ротаторної манжети плеча (РМП) характеризуються розвитком симптомокомплекса трюкових рухів та позицій, при яких виникає біль в ділянці плечового суглоба, що пов’язано з втратою провідної дії ротаторів під час відведення та ротації, а також фіброзуванням капсульно- зв`язкового апарату плечового суглоба [4, 5, 7]. Це не тільки порушує функцію плечового суглоба, але також викликає стійкий больовий синдром та призводить до деформуючого артрозу плечового суглоба [2, 6, 8].

Клінічна діагностика є першим кроком діагностичного алгоритму пошкоджень РМП і включає огляд, пальпацію, мануальне тестування м’язів, перевірку симптомів, характерних для цієї патології. Ефективність діагностики пошкодження РМП та визначення патогномонічних симптомів викликає дискусію, відносно цінності як окремих симптомів, так і симптомокомплексів. Так за даними ряду авторів [2,3,5] ефективність клінічної діагностики складає до 28 %. Також існує думка про переважність параклінічних методів дослідження для діагностики цієї нозологічної форми [1,7,8]. Наявність цих різних точок зору, щодо діагностування пошкоджень РМП і обумовили нашу зацікавленість в аналізі клінічної та параклінічної діагностики пошкоджень ротаторної манжети плеча.

Ультразвукове дослідження (УЗД) ротаторної манжети плеча (РМП) уперше було виконано Ikai O., Fukunaga F. (1974) [1,4,5,7,14]. За даними Middletona W.D.(1992) оптимальна частота ультразвуку при УЗД ротаторів плеча становить 7,5 МГц, тому що низькочастотні датчики забезпечують більшу глибину проникнення звукового пучка, при гіршій проникаючій здібності [5,7,15]. Навпаки, високочастотні датчики забезпечують меншу глибину проникнення при кращій проникаючій здібності. Дослідження проводять, порівнюючи симетричні ділянки плечових суглобів у прямий, подовжній та поперечній проекціях [2, 4,7,9]. Багато авторів [1,3,5,7,8,15] вказують на те, що УЗД є етапом діагностики пошкоджень РМП. На його якість суттєво впливає стандартизований підхід до дослідження пошкодженого та здорового суглобів [1,3,5,7,10]. Дотримання стандартних умов дослідження дозволяє, у 94% випадків підтвердити клінічний діагноз пошкодження РМП, при чому у 92,8% випадків спостерігається збіжність з інтраопераційними даними [2,3,11]. Більшість авторів [1,4,5,7,12] вважають УЗД надійним та доступним за ціною методом параклінічної діагностики пошкоджень РМП. Не дивлячись на це клінічне використання його дещо обмежено [2,3,5,13]. Це обмеження проявляється при діагностиці часткових розривів, та при локалізації пошкодження структури РМП під акроміоном [5,16]. Визначення діагностичної цінності УЗД і обумовило написання цієї роботи.

Пошкодження ротаторної манжети плеча (РМП) характеризуються втратою анатомічної цілісності скелетних м`язів: mm. suprspinatus, infraspintus, teresminor, subscapularis[1,4,13,14]. Основними клінічними проявами пошкоджень РМП є відсутність або порушення активної елевації верхньої кінцівки зі стійким больовим синдромом у ділянці плечового суглоба. Відсутність рухів веде до виникнення привідної та ротаційної контрактури у плечовому суглобі. Недостатність функції РМП призводить до зіткнення великого горбка плечової кістки з акроміоном під час елевації.

Таке зіткнення супроводжується больовим синдромом [4, 14,15]. Іншим фактором, який викликає больовий синдром, є ретракція багатоінервованої капсули плечового суглоба та ущемлення її у субакроміальному просторі, під час елевації плеча [1,4,5,7,12,13]. Основною функціональною проблемою плечового суглоба при цій патології, є порушення плече-лопаткового ритму. При анатомічному дефекті РМП, доведена функціональна недовершеність елевації верхньої кінцівки [1,2,11,12]. Саме на подолання цієї функціональної вади плечового суглоба, поряд із зменшенням стійкого больового синдрому, спрямоване оперативне лікування РМП. Оперативне лікування хворих на цю патологію включає шов травмованих структур РМП із черезкістковою фіксацією до великого горбка плечової кістки, міоліз та теноліз [4,5,9,10], шов сухожилок ротаторів плеча [3,6,9,11], артроліз плечового суглоба, закриття дефектів ротаторів шляхом транспозиції інших м‘язів плеча та надпліччя на великий горбок [2,6,8,9,10], декомпресивні операції субакроміального простору, зокрема, передню декомпресивну акроміопластику [2,3,4,5,7,9], тощо. Незадовільні результати консервативного лікування, [3,5,6,8,11] обумовлюють актуальність аналізу хірургічного лікування РМП, та визначення показань до оперативного лікування.

Мета роботи- на основі аналізу достовірності клінічної та параклінічної симптоматики систематизувати клінічні ознаки та розробити ефективну систему клінічної та паракліничної діагностики ушкоджень РМП.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилось 46 хворих з пошкодженням РМП, у яких ушкодження не були діагностовані на попередніх етапах медичної допомоги. В 94 % випадків найбільш розповсюдженим попереднім діагнозом був плече-лопатковий періартроз.

Ступінь тяжкості пошкодження визначали використовуючи клініко – діагностичний алгоритм, розроблений в клініці. Основним критерієм ефективності клінічної та параклінічної діагностики було порівняння та відповідність з інтраопераційними данними. Ретельний збір anamnesis morbi показав, що частішим механізмом травми ротаторів плеча було падіння з висоти при фіксованій кисті з повисанням всього тіла на ній – 27 пацієнтів (58,7%). Сюди входили пацієнти різних професій та фізичної тренованості.

Існує специфічний механізм травмування m.supraspinatus у спортсменів – різке викидання верхньої кінцівки догори (playg-shut), при цьому травмується сухожилко-м’язовий перехід m.supraspinatus. Такий механізм травмування спостерігали у 3 спортивних гімнастів (6,5%).

У 8 пацієнтів (17,3%) пошкодження РМП відбулося при зусиллі на плечовий суглоб, яке не перевищувало звичайне фізичне навантаження. Це характерно для осіб похилого віку на грунті дегенеративних змін (“скрадливий розрив”). У 5 пацієнтів (10,9%) цієї групи, пошкодження ротаторів плеча сталося при падінні на витягнуту руку або на лікоть (травматичне пошкодження)

У 3 (6,5%) пацієнтів пошкодження ротаторів плеча сталося при дії сторонньої сили (викручення рук, тощо.).

Частота виникнення механізмів пошкодження РМП представлена на рис. 1.

При клінічному огляді таких хворих ми спостерігали западіння в надосній ямці, що свідчило про гіпо – атрофію m.supraspinatus. Цей симптом був позитивним у 3 (6,5%) нормостенічних та астенічних пацієнтів, що склало невелику частину в ареалі хворих з пошкодженнями РМП.

У 72 % пацієнтів, порівняльна пальпація надпліччя та проксимальної частини плеча показала локалізацію болючості в проекції великого горбка плечової кістки. У решти хворих, біль ірадіювала в ділянку надпліччя.
Оцінку активних та пасивних рухів проводили по 0 – прохідному методу, та по загальноприйнятій схемі S,F,T,R, де S – рух у сагітальній площині, F – рух у фронтальній площині, T – рух у трансверзальній площині, R – ротація при відведеній кінцівці та при приведеному плечі до тулуба і зігнутому лікті [1, 10]. З загальної кількості пацієнтів 30 (66,7%) мали контрактуру плечового суглоба. З них: 16 (53,3 %) пацієнтів мали привідну контрактуру, 8 (26,7 %) пацієнтів мали зовнішньо – ротаційну контрактуру, у 6 (20%) пацієнтів був змішаний тип контрактури. Пасивне відведенння при наявності привідної контрактури було можливе до кута 800.

Рис.1 Частота зустрічання механізмів травмування ротаторної манжети плеча.

Важливим етапом клінічного обстеження хворих з пошкодженням РМП є визначення та диференціація патогномонічних симптомів. Її проводили в такій послідовності:

Неможливість активної елевації верхньої кінцівки, а для елевації хворі допомагали протилежною рукою, або виконували закидаючий рух на перших стадіях підняття кінцівки (відмічали у 12 пацієнтів (26,1%)).

1. Симптом Mclughlin [5,9,10] спостерігався у 4 пацієнтів (8,7%). Хворий робить спробу підняти кінцівку. При цьому відчуває біль на якомусь етапі елевації. З цього положення, він намагається доторкнутися пальцями підлоги, поступово згинається, при цьому відчуває поступове вщухання болю. Симптом вважається позитивним якщо при згинанні зникає біль, що свідчить про відсутність пошкодження РМП (голівка плечової кістки не має контакту з акроміоном).
2. Симптом Joub спостерігався у 14 пацієнтів (30,4%). При виконанні цього симптому, хворий робить відведення обох кінцівок до горизонтальної позиції (при наявності привідної контрактури до можливого кута відведення). В такому положені натискуємо на верхню частину передпліччя, або на нижню ділянку плеча обох кінцівок. Симптом вважається позитивним при різко вираженій болючості в проєкції кріплення РМП та\або відсутності протидії прикладеному навантаженню, що свідчить про наявність дефекту РМП.
3. В 4 випадках (з 14 пацієнтів) для диференціації пошкоджень зовнішних ротаторів плеча ми користувались модифікованим сиптомом Joub [10]. Який складається з двох фаз:
4. перша фаза модифікованого сиптому Joub: хворого просили відвести верхню кінцівку до горизонтальної лінії і виконати зовнішню ротацію при фіксованій лопатці. Симптом вважався позитивним якщо при натисканні виникає біль по задній поверхні плечового суглоба, або виконання зовнішньої ротації та утримання кінцівки в такому положені неможливе.
5. Друга фаза модифікованого сиптому Joub: хворому однією рукою фіксували лопатку, просили притиснути руку до тулуба і зігнути передпліччя. Вільною рукою фіксували передпліччя. З такого положення хворий намагався виконати зовнішню ротацію. Це йому не вдавалося зробити або виникав різкий біль по задній частині плечового суглоба. Наявність болю та обмеження активної ротації свідчило про пошкодження зовнішніх ротаторів плеча.
6. Симптом Leсlerk [2,10] був яскраво визначений у 10 (21,7%) пацієнтів. Хворого просили змоделювати ситуацію, начебто йому потрібно дістати якусь річ із задньої кишені. Симптом вважали позитивним при піднятті надпліччя у трансверзальній площині. Цей феномен свідчить про наявність дефекту РМП. Через утворившийся дефект голівка плечової кістки підіймається до акроміона.

– При дегенеративних ураженнях у 5 (10,9%) пацієнтів спостерігали симптом “дуги болючого відведення” при 600 – 1200 Симптом був позитивним при наявності болі в цьому діапазоні. А також с-м Dowborn [1], який був визначений у 1 (2,2%) пацієнта при якому виникав біль в діапазоні 800 – 1100, тобто в момент проходження верхньої частини дегенеративно-зміненого сухожилко-м’язового перехода m.supraspinatus скрізь субакроміальний простір. У цього пацієнта при подальшому обстежені було виявлено кальцифікат в ділянці сухожилко-м‘язового переходу m.supraspinatus.

Після проведення клінічної діагностики, всім пацієнтам виконували рентгенологічне дослідження плечових суглобів. Ми наполягаємо на проведені цього дослідження, порівнюючи обидва плечових суглоба. Рентгенографію обох плечових суглобів проводили в прямій проекції без навантаження. При цьому виділяли ряд рентгенологічних симптомів, які побічно свідчили про пошкодження РМП:

• підняття голівки плечової кістки до акроміона на боці ураження. При цьому заміряли відстань від великого горбка до акроміона з обох боків. Якщо різниця складала 1, 5: 1, то говорили про імовірне пошкодження ротаторів плеча (63,2%);
• кальцифікація в підакроміальному просторі також свідчила про ураження РМП (14,4%);
• узурація в місті кріплення ротаторів на великому горбку, з відривом кісткового фрагмента, або без нього (1,2%);
• кістовидна перебудова в місті кріплення РМП (0,9%).

Локальний остеопороз ділянки великого горбка, хоча і описаний в світовій літературі [2,8,10], але ми не спостерігали цього симптому при рентгенологічному дослідженні наших пацієнтів.

Для деталізації діагнозу у 84,8% випадків виконували ультрасонографічне дослідження (УЗД) обох плечових суглобів в строго стандартизованих проекціях. Найбільші діагностичні труднощі при проведенні дослідження виникали, коли патологічний процес локалізувався під акроміоном. При цій ситуації ультразвукова хвиля не проходить через кісткову перепону акроміального виростка. Такий варіант ушкодження спостерігали у 16 (36,4%) пацієнтів. В таких випадках, діагноз пошкодження структури m.supraspinatus ставили по наступним ознакам:

1. нерухомість м’язової частини m.supraspinatus при динамічному обстеженні;
2. наявність скорочення м’язової частини, при відсутності руху сухожильної частини;
3. неоднорідність та деструктурованість м’язових волокон;
4. гіпотрофія та фіброзування м‘язових волоконз наявністю кальцифікатів;
5. збільшення пульс-еха в сухожилковій частині m.supraspinatus.

У решти 28 пацієнтів (63,6%) нам вдавалось прослідкувати структури ротаторів плеча на всьому протязі. При цьому спостерігали гіпотрофію (24,1%), фіброзування (28,2%), m.subscapularis, m.infraspinatus та m.teres minor. У 12 пацієнтів (27,2%) вдалося встановити тотальне пошкодження РМП.

У 4 пацієнтів (8,7%) з вираженою привідною контрактурою плечового суглоба нам не вдалося поставити діагноз пошкодження ротаторної манжети плеча після виконання клініко-діагностичного алгоритму. Цим хворим виконали мангніто-резонансне дослідження (МРД) обох плечових суглобів, завдяки якому, у 2 хворих діагностували тотальне пошкодження m.supraspinatus з обширною ділянкою фіброзування під акроміоном. В одного хворого стався міжволокневий розрив m.infraspinatus, який склав 5 мм в ділянці сухожилко-м’язового переходу. Також, при виконанні МРД у одного пацієнта, РМП була інтактна, але була виражена гіпертрофія нижнього відділу капсули плечового суглоба з наявністю рубцевого зрощення.

Результати

Дані клінічної діагностики були співставлені з інтраопераційними, що допомогло з’ясувати діагностичну ціність симптомів пошкодження РМП та провести диференціацію визначеної симптоматики в залежності від структури пошкодження ротаторів плеча. Отримані дані були зведені в таблицію 1.

Таблиця1.
Порівняння клінічних симптомів пошкодження РМП з інтраопераційними данними.

Пошкоджені структури РМП	Кількість пацієнтів	Кількість позитивних клінічних симптомів
Відсутність активної елевації	Mclughlin	Joub	Leсlerk	“дуги болючого відведення”	Dowborn
Абс	%	Абс	%	Абс	%	Абс	%	Абс	%	Абс	%	Абс	%
m.supraspinatus	15	32,6	4	8,7	2	4,3	3	6,5	3	6,5	2	4,3	1	2,2
m.infraspinatus, m.teres minor	4	8,7	1	2,2	–	–	2	4,3	1	2,2	–	–	–	–
m.supraspinatus + m.infraspinatus	19	41,3	44	88,7	22	44,3	66	113	84	88,7	43	66,5	1-	–
m.subscapularis	2	4,3	–	–	–	–	1	2,2	1	2,2	–	–	–	–
Тотальне пошкодження	6	13	3	6,5	–	–	2	4,3	1	2,2	–	–	–	–
Всього	46	100	12	26,1	4	8,7	14	30,4	10	21,7	5	10,9	1	2,2

Дані таблиці 1 свідчать про найбільшу діагностичну цінність симптому Joub, який визначався в 30,4% випадків від загальної кількості хворих. Симптоми Leсlerk та “дуги болючого відведення” були відмічені вдповідно в 21,7% та 10,9% випадків з загальної кількості хворих. У порівнянні з інтраопераційними даними спостерігали співпадіння кількості виявлених пошкоджених структур з кількістю позитивних клінічних симптомів. Cпівпадіння патогномонічних симптомів з інтраопераційними даними підтверджує вірність трактування клінічної симптоматики.

Виявленню деяких позитивних клінічних симптомів заважав факт наявності привідної контрактури плечового суглоба. В цьому випадку дослідження таких симптомів як Mclughlin або “дуги болючого відведення” в повній мірі неможливе, через відсутність повної елевації верхньої кінцівки. Тому ми оцінювали симптоми з межі можливої елевації.

Після аналізу клінічних даних ми проаналізували параклінічні спостереження (див. табл.2).

Таблиця 2
Порівняння параклінічних симптомів пошкодження РМП з інтраопераційними даними .

Пошкоджені структури РМП	Параклінічні методики
Рентгенографія	УЗД	МРД
підняття голівки до акроміона	кальцифі-кація	узурація	кісто-подіб-на пере-будова	гіпотро-фія	фібро-зуван-ня	пош-код-ження	розриви
m.supraspinatus	48,9 %	21,1 %	5,7 %	1,8 %	40.9%	64,9%	31,8%	87,2%
m.infraspinatus, m.teres minor	–	6,4%	–	–	14,5%	28,7%	33,3%	–
m.supraspinatus + m.infraspinatus	69,9%	37,8%	7,7%	8-	15,9%	44,8%	99,5%	76,4%
m.subscapularis	–	–	–	–	1,4%	–	–	–
Тотальне пошкодження	26,6%	18,3%	6,1%	–	13,6%	44,8%	89,6%	94,2%

З таблиці 2 видно, що найбільш досконалою парклінічною методикою для пацієнтів з пошкодженням РМП було магніто-резонансне дослідження, яке у 94,2% випадків дозволило діагностувати пошкодження структур РМП. Але через дороговизну дослідження, цей метод ми використовували тільки у 4 пацієнтів. Великий відсоток 89,6% позитивних результатів дало стандартизоване ультразвукове дослідження плечових суглобоів. Особливо при пошкоджені m.supraspinatus та m.supraspinatus + m.infraspinatus, що дозволяло визначити ділянки фіброзування та пошкодження цих структур. Виконання рентгенографії обох плечових суглобів є інформативним методом, а симптом підняття голівки плечової кістки до акроміона впевнено визначався в більше ніж 50% випадків, що говорить про необхідність використання порівняльної рентгенографії в клінічній практиці.

Після визначення кількості клінічніх та параклінічних симптомів ми провели аналіз

співпадіння цих симптомів пошкодження РМП з інтраопераційною кількістю виявлених пошкоджених структур. Отримали наступні результати (див. табл.3).

Таблиця 3.
Співпадіння клінічних симптомів з інтраопераційними даними.

Пошкоджені структури РМП	Кількість пошкоджених структур, виявлених інтраопера-ційно	Кількість співпадінь позитивних клінічних симптомів з інтраопераційними даними
Відсутність активної елевації	Mclughlin	Joub	Leсlerk	“дуги болючого відведення”	Dowborn
Абс	% **	Абс	%*	Абс	%*	Абс	%*	Абс	%*	Абс	%*	Абс	%*
m.supraspinatus	14	32,6	4	28,6	1	7,1	3	21,4	3	21,4	2	14,3	1	7,1
m.infraspinatus, m.teres minor	3	8,7	–	–	–	–	2	66,7	1	33,3	–	–	–	–
m.supraspinatus + m.infraspinatus	19	41,3	4	21	1	5,3	5	26,3	4	21	3	15,8	–	–
m.subscapularis	2	4,3	–	–	–	–	1	50	1	50	–	–	–	–
Тотальне пошкодження	6	13	3	50	–	–	2	33,3	1	16,7	–	–	–	–

* відсоток від кількості окремих ушкоджених структур.
** відсоток від загальної кількості ушкоджених структур.

Результати співпадіння клінічних симптомів з інтраопераційними даними говорять про те, що кількість виявлених пошкоджених структур РМП на 2 випадка меньша за кількість клінічних діагнозів (46 встановлених клінічних діагнозів та 44 інтраопераційних співпадінь). Невідповідність клінічної симптоматики спостерігалась в випадку локального пошкодження m.supraspinatus та зовнішних ротаторів по симптому Mclughlin. В цьому випадку не було пошкодження m.supraspinatus, а були травмовані зовнішні ротатори плеча. Також одному хворому клінічно був поставлений діагноз сумісного пошкодження m.supraspinatus та зовнішних ротаторів плеча В цьому випадку спостерігали позитивний симптом Joub, але під час операції ми діагностували тотальне пошкодження РМП. На похибки клінічної діагностики впливав факт дуже близького анатомо- функціонального розташування структур РМП.

Обговорення

Вцілому, виходячи з отриманих даних можливо зробити висновок, що вибрані симптоми для встановлення діагнозу пошкодження РМП є достовірні. Так для пошкодження m.supraspinatus спецефичними є відсутність елевації верхньої кінцівки (28,6% співпадіння), симптоми Joub та Leсlerk (по 21,4% співпадіння). Відносно достовірним є симптом “дуги болючого відведення” (14,3% співпадіння). Малодостовірними є симптоми Mclughlin та Dowborn (7,1% співпадіння).

Для пошкодження зовнішніх ротаторів найбільш достовірними є симптоми Joub та Leсlerk (66,6% та 33,3% співпадіння).

Для сумісного пошкодження m.supraspinatus та m.infraspinatus відносно достовірними є відсутність елевації верхньої кінцівки (21% співпадіння), симптоми Joub (26,3 % співпадіння), Leсlerk (21% співпадіння). Достовірним є симптом “дуги болючого відведення” (15,8% співпадіння).

При локальному пошкоджені m.subscapularis, симптоми Joub та Leсlerk можна віднести до достовірних – 50 % співпадінь клінічних та інтраопераційних даних.

При тотальному пошкоджені, 50% співпадінь зустрічали по симптому відсутності активної елевації, який є найбільш достовірним в цій групі. Також відносно достовірними були симптоми Joub та Leсlerk (33,3% та 16,7% відповідного співпадіння).

Виходячи з цих даних можливо казати, що для пошкодження РМП найбільш достовірною є тріада симптомів :

1. відсутність активної елевації верхньої кінцівки;
2. симптоми Joub;
3. симптом Leсlerk.

Провівши аналіз співпадіння параклінічних даних з інтраопераційними можливо зробити висновок, що найбільш достовірною методикою є магнітно-резонансне дослідження плечових суглобів та стандартизоване УЗД. По даним цих методів можна визначити локалізацію пошкодження структур РМП з більше ніж 80 % співпадінь інтраопераційних знахідок. Хоча рентгенографія плечових суглобів у діагностиці пошкоджень РМП є малоінформативною, але вона дає можливість запідозрити розрив ротаторів та конфлікт в субакроміальному просторі.

Результати порівняльного аналізу показали, що ключем для встановлення діагнозу пошкодження ротаторів плеча будь якого генезу є чітке дотримання діагностичного алгоритму. У всіх хворих з наявністю характерних скарг на ділянку плечового суглоба, при виконанні діагностичного алгоритму діагностували пошкодження РМП вже на ранньому етапі обстеження. Аналіз ефективності клініко-діагностичного алгоритму в порівнянні з інтраопераційними даними дозволили виділити такі найбільш характерні патогенетичні ознаки пошкодження РМП:

• найчастіше травмується m.supraspinatus та/або зовнішні ротатори плеча в ділянці сухожилко-м’язового переходу. Ця ділянка витрумує максимальне навантаження під час елевації верхньої кінцівки;
• основний механізм травми РМП, це падіння з висоти при фіксованій кінцівці;
• наявність контрактури плечового суглоба не обов’язково є патогномонічною ознакою пошкодження ротаторів плеча. Скоріше відсутність активної елевації, при наявності повного об’єму пасивного відведення верхньої кінцівки, повинно націлити дослідника на пошук пошкодження РМП;
• фіброзування місця розрива РМП приводить до зниження еластичності м’язів і як наслідок – поява патогномонічних сиптомів, серед яких відсутність активної елевації верхньої кінцівки та симптоми Joub, Leсlerk є спецефічними;
• основною перепоною для проведення клінічної діагностики є наявність контрактури плечового суглоба. Контрактура різко звужує руховий простір плечового суглоба, а всі патогномонічні симптоми пошкодження РМП побудовані на визначенні як больового так і рухливого компонентів;
• рентгенографія плечового суглоба є обов’язковою параклінічною методикою при виконання клініко-діагностичного алгоритму.
• найбільш специфічними параклінічними методами діагностики пошкодження РМП є УЗД та МРД плечових суглобів, при використанні яких можливо визначити структуру та локалізацію пошкодження РМП.

Діагностика пошкоджень ротаторної манжети плеча є одним з головних пунктів лікування хворих на цю патологію, а помилки призводять до великих відсотків ускладнень та незадовільних результатів лікування. Основним компонентом вірної діагностики є виконання послідовності клінічного обстеження, розпочинаючи від збору анамнестичних даних до використання параклінічних методів діагностики. Традиційний підхід (описаний в літературі ) до цієї категорії хворих дає можливість забезпечити повну інформацію для постановки вірного діагнозу.

Основною проблемою ми вважаемо недотриманість його використання. Як наслідок цього, великий контингент хворих поступає в клініку на тій стадії коли ушкодження РМП ускладнюється вторинним адгезивним капсулітом плечового суглоба, що ускладнює діагностику та лікування цих хворих. Використання запропанованого підходу в діагностиці хворих дозволило виділити хворих на патологію ротаторної манжети плеча з великої кількості хворих на патологію плечового суглоба та оцінити ефективність вибраного клініко-діагностичного алгоритму. Розроблена нами комплексна система клінічної та параклінічної діагностики пошкоджень ротаторної манжети плеча дозволяє вчасно її діагностувати та лікувати. Кінцевий функціональний результат та вибір методів лікування залежить від своєчасної та правильної діагностики пошкодження ротаторної манжети плеча, вираженості контрактури плечового суглобу. Невирішеним лишається питання адекватної оцінки функціонального стану м`язів ротаторів плеча.

ЛІТЕРАТУРА

1. Архипов С.В. Постравматическая нестабильность, заболевания ротаторной манжеты плечевого сустава у спортсменов и лиц физического труда: Автореферат дис… докт. мед. Наук: 14.00.22. – М., 1998. – 47с.
2. Зулкарнеев Р.А. “Болезненое плечо”, плече – лопаточный периартрит и синдром ” плечо – кисть”// Издательство Казанского университета. – 1979. – 309 с.
3. Прудников О.Е. Повреждения вращающей манжеты плеча, сочетаные с поражениями плечевого сплетения // Журнал невропатол. И психиатр.-1992. – № 4. – С.27 – 31.
4. Bernard F.Morrey, Richard J.Hawkins // Surgery of the shoulder. – Mosby. -1990. – 386 р.
5. Functional and anatomical results after rotator cuff repair [letter] // Fischmeister – MF. – Clin – Orthop.- 1999 Jаn (315). – р. 285.
6. Joseph P.Iannotti. Rotator cuff disorders// American acadeemy of orthopedic surgeons monograph series. – 1993. – 88 р.
7. Magnetic resonance imaging of the shoulder: review // Feller-JF, Tirman-PF, Steinbach L.S, Zucconi F., Semin-Roentgenol. – 1994 Jul.-№ 30(3).- р. 224 – 240.
8. Morrey B.F., An K.N. Biomechanics of the shoulder. In: The Shoulder, edited by // C.A. Rockwood, Jr., F.A. Matsen, III, W.B. Saunders, Philadelphia. – 1990. – Р. 208-245.
9. Saha A.K. Surgery of the Paralysed and Flail Shoulder//Acta Orthop. Scand.- 1967. – Vol.97. – P. 5 – 90.
10. Thomas E.Anderson . Assessment of the shoulder // J.B.Lippincott Company.- 1986.- 127 р.
11. Veeger H. E. J., Helm F. C. T., Woude, L. H. V., van der Pronk G.M., Rozendal, R.H. Inertia and muscle contraction parameters for musculoskeletal modelling of the shoulder mechanism // Journal of Biomechanics. – 1991. – № 24. – Р. 615 – 631.

Долгополов Олексій Вікторович
Страфун Сергій Семенович