(Тимчасово припинено проведення артроскопічних операцій фахівцями нашої клініки)

ПОШКОДЖЕННЯ МЕНІСКІВ

Меніск – прошарок між кістковими структурами колінного суглоба, представлена ​​хрящової тканиною. Головне його призначення – амортизація і стабілізація коліна. Колінний суглоб має дві таких «прокладки» це – зовнішній (латеральний) та  внутрішній (медіальний) меніски.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Пошкодження меніска, що супроводжується його повним або частковим розривом, досить часто виникає при травмі. Пошкодження меніска колінного суглоба буває декількох видів, обумовлених причиною порушення цілісності хрящової тканини.

Існує травматичне пошкодження меніска, що відбулося з причини  травмування нижньої кінцівки. Наприклад, при:

падінні на ногу;

невдалому приземленні;

форсованій ротації (закручуванні) колінного суглоба при потраплянні в не глибоку ямку, при доланні пересіченої (не рівної місцевості);

отриманні сильного механічного удару при грі та контактних видах спорту.

Найчастіше травматичний тип зустрічається у людей у ​​віці від 20 до 40 років, які ведуть активний, рухливий спосіб життя, займаються спортом.

Пошкодження меніска колінного суглоба носить і дегенеративний характер. Патологія зустрічається у людей різного віку з хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату і наявністю дегенеративно-дистрофічних процесів в коліні. Якщо не проводилося своєчасно лікування ушкодження меніска травматичного типу, то дане захворювання переродиться в дегенеративну форму.

Діагностика здійснюється шляхом проведення огляду кінцівки. Для отримання детальної картини стану і функцій колінного суглоба призначаються інструментальні методики дослідження:

рентген;

МРТ;

рідко вдаються до допомоги УЗД.

Пошкодження меніска відбувається в передній, задній частині хрящової тканини або в її основному тілі. Симптоми пошкодження меніска: больовий синдром в коліні, обмеження рухів ногою. Труднощі зі згинанням і розгинанням суглоба, зумовлені ​​міграцією відламаної частини меніска по всьому суглобу і попаданням її між його кістковими частинами.

Больовий симптом при травмуванні поступово поширюється по всій нозі. Пошкодження меніска колінного суглоба лікується шляхом проведення малоінвазивної артроскопічний операції. Мета операційного лікування: провести резекцію обламаного краю хряща, за шліфувати поверхню.

Відновлювати цілісність меніска шляхом поставлений над основної частини відірваного шматка тканини не має сенсу, так як він втратив свої фізіологічні властивості. Час, який знадобиться на повноцінне відновлення колінного суглоба після проведеної операції, залежить від тяжкості клінічного випадку і займає від кількох днів до кількох місяців.

АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Колінний суглоб представлений двома основними кістками – великогомілковою та стегновою. Щоб вони нормально взаємодіяли один з одним, не травмуючись при постійному терті, між ними знаходяться спеціальні хрящові прокладки, так звані мениски.

Меніски розташовуються з зовнішньої (латеральної) і внутрішньої (медіальної) поверхні колінного суглоба. Сама хрящова прокладка утворена 3 частинами – безпосередньо тілом меніска, його задньої і передньою частиною, які називаються рогами.

Форма меніска визначається його місцем розташування. Медіальний хрящ С-подібної форми, зовнішній – у вигляді півкола. Хрящ, який утворює меніск, зв’язується з великогомілкової кісткою через свій задній і передній кінець. Внутрішній хрящовий прошарок кріпиться зовнішньою стороною до суглобової капсулі, утворюючи вінцеву зв’язку.

Те, що внутрішній хрящової шар кріпиться одночасно і з великогомілкової кісткою, і з суглобовою капсулою, зменшує ступінь його рухливості, на відміну від зовнішнього меніска. В результаті цього частіше діагностується медіальне пошкодження меніска.

Зовнішній меніск в формі точного півкола розташовується на поверхні великогомілкової кістки, займаючи велику її частину. Кріпиться меніск до кісткової тканини обома кінцями. Біля внутрішньої сторони передньої частини меніска проходить хрестоподібна зв’язка. Зв’язки, прикріплені до меніска і кістки стегна, з’єднують задній ріг меніска і внутрішній виросток стегна.

Зовнішня хрящова прокладка при активному її поширенні на більшу частину колінного суглоба називається дископодібной. Дана анатомічна особливість діагностується не більше ніж у 5% населення. Дане поширення хрящової тканини призводить до того, що сам меніск більшого розміру, ніж суглобова поверхня.

Через задню частину коліна в просвіті зовнішнього хрящового прошарку і суглобової капсули тягнеться підколінной м’яз. Його кріплення до меніска здійснюється через кілька пучків, вони необхідні для стабілізації. Зовнішній меніск кріпиться до самої капсулі менш міцно, ніж внутрішній, через що його стабільне положення часто порушується під впливом механічних пошкоджень або надмірного фізичного навантаження.

Сам меніск витканий з безлічі колагенових волокон. Колаген – білкова речовина, дуже пружня і міцна, його волокна розташовуються уздовж всієї поверхні меніска. У хрящі волокна представлені двох видів:

радикальні, локалізовані в напрямку до центральної частини меніска;

перфорантні, їх розташування хаотично.

Завдяки такому розташуванню колагенових волокон навантаження на меніск розподіляється рівномірно. Якщо розглянути весь склад хрящових волокон меніска, то в них присутня 70% колагену, не більше 13% – це позаклітинний білковий матрикс і еластин, процентне співвідношення якого – 0,6%.

При народженні людини вся його хрящова тканина всіяна великою кількістю дрібних кровоносних судин – капілярів. Поступово до 9-тимісячної віком третину капілярів зникає. У людини дітородного віку кровоносні судини присутні тільки зовні хрящової прокладки. У міру дорослішання і надалі старіння, кровоносних судин стає в меніску все менше.

Погане постачання киснем і живильними речовинами сприяє крихкості, витончення і поступового руйнування хрящової тканини. Пошкодження меніска колінного суглоба людини відбувається при невеликому фізичному навантаженні.

ЗНАЧЕННЯ ХРЯЩОВИХ ПРОКЛАДОК

До кінця позаминулого століття, меніск вважався чимось на зразок рудимента. Його сприймали як залишкове явище від м’язової тканини і думали, що меніск не приймає ніякої участі в функціонуванні колінного суглоба. Але як тільки анатомам відкрилося справжнє призначення менісків. Вони почали скрупульозне вивчення.

Без меніска людина не зможе здійснювати рухові руху в колінним суглобі. Роль його складно недооцінити, меніски стабілізують суглоб, підтримують його статичне положення, при необхідності обмежують кут амплітуди, щоб суглоб мав більшу стабільність.

Меніск настільки важливий елемент колінного суглоба, що його видалення призводить до звуження суглобової щілини, надмірного тертя кісткових частин суглоба і, відповідно, їх травмування, формуванню гострих шипів з кісткової тканини – остеофітів. Якщо немає меніска, всі види навантаження на колінний суглоб, припадають на його хрящ, внаслідок чого він швидко зношується. Внутрішня хрящова прокладка підтримує статичне положення кістки (великогомілкової і стегнової), і при відсутності даного меніска кістки здатні зміщуватися.

ЧАСТОТА ТРАВМУВАННЯ

Пошкодження меніска діагностується часто, це до 70 випадків зі 100 тисяч осіб за 1 рік. У жінок дане пошкодження поширене менше. У пацієнтів, які перебувають у віковій категорії 20-30 років, пошкодження меніска колінного суглоба носить травматичний характер. Після 45-50 років частковий або повний розрив меніска обумовлений наявністю хронічних захворювань і дегенеративних ушкоджень суглобової тканини.

Згідно з вагою клінічного випадку, розриви бувають ізольованими, тобто ушкоджується тільки одна хрящова прокладка, або поєднаними, коли присутній пошкодження і інших поруч розташованих структур. Так як зовнішній тип меніска менш статично прикріплений до кісткової тканини, така його рухливість призводить до того, що він травмується частіше, ніж медіальний. Імовірність повного розриву збільшується, якщо у людини раніше були травми хрестоподібних зв’язок.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Пошкодження меніска у пацієнтів репродуктивного віку носить травматичний характер. У більшості випадків розрив меніска відбувається на одній кінцівки, яка в момент отримання травми зазнала найбільший ступінь фізичного навантаження. Розрив хрящової прокладки відбувається в наступних випадках – під час бігу, якщо нога раптово потрапляє в ямку і на набраної швидкості підвертається. Часто пошкодження менісків відбувається в ситуації неправильного приземлення, коли у людини корпус виявляється розгорнутим.

Ознаки ушкодження меніска проявляються моментально. Травмований відчуває різкий приступоподібний біль, на шкірному покриві коліна стрімко розвивається набряклість. При пошкодженні кровоносних судин, що проходять в так званій червоній зоні меніска, можливе формування гемартроза. Даний стан представляє собою патологічний процес заповнення суглобової порожнини кров’ю. При гемартрозе великий набряк виникає трохи вище надколінка.

Частина меніска, відривається при травмуванні повністю або надриваються, починає заважати рухової активності колінного суглоба. Хворому складно згинати коліно, будь-які спроби рухати нижньою кінцівкою супроводжуються болем, виникають характерні, клацають звуки та блокування суглоба.

При великому розриві, якщо відламався великий шматок меніска, він може повністю блокувати рух колінного суглоба, коли людина не зможе згинати або розгинати ногу. Інтенсивність симптоматичної картини визначається пошкодженням хрестоподібних зв’язок.

Пошкодження меніска дегенеративного характеру виникає переважно у людей від 45 років і більше. При наявних дегенеративних процесах частковий розрив нерідко перероджується в хронічну форму. Ознаки патологічного процесу: поява больового симптому, набряклість.

Посилення інтенсивності ознак при підвищеній фізнавантаженні відзначається не у всіх пацієнтів. Біль може бути присутнім постійно або виникати кожного разу під час проведення певних рухів ногою, згинанні або розгинанні. Дегенеративне пошкодження в більшості випадків призводить до травмування сусідніх хрящів суглоба.

Характер і інтенсивність болю у кожного пацієнта своя. Залежить це від багатьох факторів – тип розриву (ізольований чи ні), чи було пошкодження первинним, або мова йде про хронічний пошкодженні. Не останню роль відіграє індивідуальна ступінь переносимості болю. Відрізняються у кожної людини ознаки гострого розриву, викликаного травмою нижньої кінцівки. Іноді пацієнт від сильного болю не в змозі стати на пошкоджену кінцівку, в інших же випадках болючий симптом проявляється тільки при згинанні коліна, наприклад, в разі спуску або підйому по сходах.

ПОСТАНОВКА ДІАГНОЗУ

Головний симптом травми не є специфічним. Тільки за наявністю одного больового симптому стверджувати, що сталося пошкодження меніска, неможливо. Ускладняється раннє діагностування ще тим фактом, що біль носить різний характер і ступінь виразливості. Для дегенеративних видів травми характерним вважається раптовість нападу.

При появі больової симптоматики при ходьбі по сходах така ознака вказує з великою часткою ймовірності, що трапився розрив задньої частини меніска. Якщо людина взагалі не може зробити будь-який рух коліном, це називається блокадою. Виникає вона в тому випадку, коли від меніска відірвався великий шматок, що потрапив між кістковими частинами колінного суглоба.

Якщо в колінному суглобі виник біль, потрібно якомога швидше звернутися до лікаря. Займається даними патологічними станами ортопед-травматолог. На огляді лікар докладно опитує пацієнта. Спеціаліст повинен знати всі деталі про больовому симптомі і тому, що робив хворий в той момент, коли з’явився сильний біль в нозі.

Проводиться огляд колінного суглоба. При розвитку гемартроза діагностується наявність випоту, тобто великого набряку. Щоб з’ясувати, який саме меніск травмований, проводяться тести з навантаженням, в ході яких людини попросять виконати певні рухи колінним суглобом. У 95% випадків вдається на огляді поставити діагноз пошкодження меніска.

Для остаточного встановлення діагнозу використовують інструментальні методи діагностики які дозволяють оцінити стан суглоба та провести диференційну діагностику пошкоджень які виникли у суглобі.

Золотим стандартом у виявленні пошкоджень та диференційній діагностиці на даний час є магнітно-резонансна томографія.

Разрыв мениска - МРТ

РІЗНОВИДИ

Пошкодження хрящової прокладки в суглобі може носити різний характер. З’ясувати, якє саме пошкодження виникло в кожному окремо взятому випадку, можна тільки за допомогою магнітно-резонансної томографії. Поділ на типи травм відбувається виходячи з причин виникнення пошкодження, наявності або відсутності ускладнень:

1. Унаслідок появи – частковий або повний розрив меніска може бути травматичним або дегенеративним.

2. За місцем локалізації розриву – меніск буває пошкоджений в задній або передній частині, або порушується цілісність волокон його тіла.

3. Є градація ушкоджень за характером розриву волокон хрящової прокладки. Волокна можуть порватися в поздовжньому, поперечному або горизонтальному напрямку.

4. Гострий тип травми, що виникла при механічному пошкодженні нижньої кінцівки, характеризуються вертикальним розривом волокон. Вертикальний напрям розриву буває повним і неповним. При повному, довгому розриві розірвана частина меніска стає надмірно рухомою та зміщується в виїмку виростків стегнової і великогомілкової кістки й затискається.

5. Розрив волокон в косому напрямку частіше діагностуються в середній і задньої частини хрящової прошарку. Такий вид розривів переважно короткий. Відірваний край може потрапляти між кістковими частинами колінного суглоба, через що порушується рухливість коліна та прискорене пошкодження хряща колінного суглоба.

6. Пошкодження цілісності хрящових волокон може бути комбінованим, коли меніск розривається одночасно в декількох напрямках і площинах.

Мениски коленного сустава
https://swarminteractive.com/images/thumbs/meniscustears_300.jpg

МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

У разі повних розривів, при наявності ускладнень, єдиний спосіб відновити функціональність колінного суглоба – провести операцію з часткового або повного видалення меніска, стадія МТР (IIIа – IIIб за Stoller).

Консервативні, безопераційні методики лікування застосовуються в разі неповного розриву задньої частини меніска (I-II стадія). У пацієнта присутній яскраво виражений больовий симптом, але таке ускладнення, як утиск хрящової прокладки, відсутня. Суть консервативного лікування пошкодження меніска – обмеження фізичних навантажень на нижню кінцівку.

Кілька десятиліть тому в таких випадках ногу повністю обмежували в рухах шляхом накладення фіксуючої пов’язки, переважно гіпсової. Але зараз доведено, що даний метод консервативного лікування не тільки не допомагає відновити цілісність волокон меніска, але і може привести до ще більших ускладнень.

Тривале знаходження в гіпсі призводить згодом до того, що після його зняття, необхідно проходити тривалий реабілітаційний курс, спрямований на відновлення функціонування, швидко атрофується м’язи. Сучасний підхід до безопераційне лікування має на увазі відмову людини від колишнього ступеня фізичних навантажень на певний період часу. Якщо людина до отримання травми займалася спортом, потрібно тимчасово відмовитися від виконання вправ, здатних стати причиною ще більшого пошкодження меніска. Стосується це стрибків, бігу, різких поворотів.

Необхідність у виконанні вправ на зміцнення чотириголового стегнової м’язи пов’язана з тим, що вона потребує постійного навантаження, інакше поступово починається атрофія.

Коли людина протягом тривалого періоду часу змушена відмовитися від будь-яких навантажень на ногу, розгинальний апарат (чотирьох головий м’яз стегна) починає втрачати свою силу, а саме цей м’яз є одним з найважливіших стабілізаторів колінного суглоба.

Парадоксально звучить, але консервативне лікування ушкодження меніска дає частіше позитивний результат у літніх пацієнтів, ніж у людей у ​​віці 20-30 років, які активно займаються спортом. Пов’язано це з тим, що в більшості випадків больовий синдром і труднощі в згинанні і розгинанні коліна, пов’язані не з пошкодженням хрящових волокон меніска, а з проявом такого захворювання, як артроз.

При незначних, неповних розривах, поздовжньому пошкодженні волокон і задньої частини меніска тимчасове обмеження активних фізичних навантажень на ногу сприяє самостійному заростання тканини меніска. Коли розрив хрящової прокладки колінного суглоба поєднується з пошкодженням сусідніх м’язів і сухожиль, лікування має на увазі проведення хірургічного втручання, перед яким рекомендується спочатку провести консервативну терапію.

Багато людей бояться хірургічного втручання і до останнього відтягують момент звернення до лікаря. Важливо розуміти, що розрив меніска – це велика проблема, і в подальшому така травма може призвести до тяжких ускладнень. При відмові від операції у людини буде присутній постійний біль в нозі, що не дає займатися спортом, вести активний спосіб життя. Згодом підйом або спуск по сходах може стати справжнім випробуванням.

Відірвавшись шматок від меніска буде постійно тертися об суглобовий хрящ, який покриває поверхню стегнової і великогомілкової кістки. Згодом такий патологічний стан призведе до того, що хрящ перестане бути гладким, він почне розм’якшуватися, почне руйнуватися. Це все викликає сильний біль, який багато людей готові терпіти роками, аби не погоджуватися на операцію.

Через кілька років відірваний клапоть меніска повністю зітре хрящову поверхню кісток. Цей процес проходить в чотири стадії. Спочатку хрящ стає м’яким, далі відбувається поділ його колагенових волокон. Якщо на даному етапі не провести відповідного лікування, на хрящовій поверхні формується вм’ятина. На останній, четвертій стадії даного процесу суглобовий хрящ повністю стирається і зникає. Цей стан суглобу вже є набагато серйознішою проблемою яка зветься деформуючий артроз та не вирішується артроскопічними методами, а потребує ендопротезування, що є коштовним та вимушеним кроком.

Операційне лікування ушкодження меніска призначається в таких випадках:

• повний розрив меніска;

• яскраво виражений больовий симптом зумовлений пошкодженням менісків;

• блокування колінного суглоба;

• обмеження рухливості колінного суглоба;

• відсутність позитивної динаміки від консервативної терапії.

Не завжди пошкодження менісків можна і потрібно лікувати безопераційним методом перед тим, як вдатися до хірургічного втручання. При повному розриві меніска і наявності супутніх ускладнень операцію рекомендується проводити негайно.

В Шосттці як і в усьму світі, операція на меніску проводиться малоінвазивним методом артроскопії. Залежно від ступеня пошкодження хрящової прокладки суглоба, в ході операції видалення підлягає тільки відірваний шматок меніска, або проводиться його повна резекція. Лікарі завжди роблять все можливе, щоб меніск зберегти.

Згідно з медичними дослідженнями, після видалення хрящової прокладки відновлення рухової активності колінного суглоба відбувається повільно і з ускладненнями. Через кілька років після видалення меніска існує високий ризик розвитку артриту.

Завдяки методиці артроскопії вдається зберегти неушкоджену частину хрящової тканини. Основна мета операції – це видалити відірваний під час травми шматок меніска , тим самим запобігти прискореному пошкодженню суглобового хряща та запобігти його ущемленню між суглобовими поверхнями стегнової та великогомілкової кістки та зробити поверхні суглоба максимально гладкими. Артроскопія – малоінвазивний вид операційного втручання, в ході якого всі інструменти вводяться через невеликі проколи в шкірі.

Проводиться операція під контролем приладу – артроскопа. Він являє собою трубку, оснащену на кінці мікроскопічної камерою, яка транслює зображення на екран. Тому лікар може проводити тонку хірургічну роботу, не маючи відкритого доступу до меніска.

Для відновлення меніска застосовуються такі методики, як постановка трансплантата і накладання спеціального шва. Перед лікарем стоїть непросте завдання – визначити, що краще, замінити весь меніск трансплантатом або відновити його. Як правило, лікарі, коли ступінь пошкодження меніска настільки велика, що в ході операції доводиться видаляти його більшу частину, вирішують провести відновлення. Накладання шва на меніск – техніка відновлення, рекомендована в тих випадках, коли травма свіжа.

Застосувати цю техніку можна тільки в тому випадку, якщо розрив хрящової тканини припадає на червону зону, тобто місце меніска, що має велику кількість кровоносних судин (біля суглобової капсули). Пояснюється це тим, що меніск потребує активного притоку крові, щоб відновитися.

Якщо шов накладається в разі розриву меніска в білій зоні, де кровоносні судини відсутні повністю, хрящова прокладка не зможе відновитися і через час втратить всі свої функції. Крім того, є ймовірність повторного розриву на місці шва, через що буде потрібно проведення нової операції.

Коли хрящова прокладка колінного суглоба пошкоджена настільки, що немає можливості в ході операції зберегти хоча б його половину, рекомендується замінити меніск трансплантатом. Незважаючи на ефективність даного методу, він має ряд протипоказань. Заборонено встановлювати трансплантат пацієнтам з дегенеративними процесами в колінному суглобі, при нестабільності коліна, патологічному викривленні нижньої кінцівки.

Як матеріал для трансплантата виступає донорський матеріал. Меніск може бути створений і штучно з синтетичних медичних матеріалів. Однак такі операції, як ендопротезування і трансплантація колінного суглоба, проводяться вкрай рідко. В першу чергу пов’язано це з етичними, організаційними, науковими, практичними аспектами і відсутністю медичної доказової бази щодо подальших позитивних результатів.

Після операції людині необхідно пройти реабілітаційну програму, яка полягає у виконанні вправ лікувальної фізкультури. На повне відновлення рухової активності колінного суглоба йде від 1 до 4 місяців, в залежності від тяжкості клінічного випадку і віку пацієнта.

Щоб попередити будь-які ускладнення після хірургічного втручання, необхідно звертатися до лікаря своєчасно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *